Заштопала осінь хмаринами синь.
У латах все небо, де оком не кинь.
Насвистує вітер високим фальцетом,
Роздмухує краплі дощу рикошетом.
Встеляє пожухлеє листя шляхи.
Кружляє, мов птахи, летить на дахи.
Закрила весь обрій з кришталю фіранка.
Гріхи і спокута..., від ночі до ранку.
Пробилось крізь хмару проміння у світ.
Всміхнулась румянцем калинова віть.
Стоять хризантеми величні ретиво.
Стривайте, морози, не руште це диво.